2002

2002 рік розгорнув тему ландшафту як носія часу та місця, де природа стає не лише тлом, а матеріалом і учасником процесу. Симпозіум набув більшої концептуальної глибини: художники працювали безпосередньо з крейдяними схилами, рельєфами та природними процесами. Важливо, що саме цього року відбулися перші серйозні інституційні зрушення — симпозіум отримав грант від Міжнародного фонду «Відродження», що дало змогу закупити матеріали, підготувати друковані матеріали, зокрема плакат і каталог, та реалізувати масштабну програму виставок. Презентації робіт у 2002 році відбулися не лише в Сумах і Києві, а й у Львові — у галереї «Дзиґа». Це сприяло розширенню географії симпозіуму та залученню нових учасників, зокрема львівських художників Мирослава Вайди, Олексія Коношенка та Станіслава Туріни. Важливу роль у цьому процесі відіграв Олексій Кравцов — на той час студент Львівської академії мистецтв, який активно популяризував подію серед колег і викладачів, запрошуючи нових учасників до Могриці.

Також саме цього року відбувся міжнародний діалог:  «МЕТРОНОМ» представляє: міжнародний лендарт симпозіум «Крейдяний період» (Могриця, Україна) та «Об’єкти в довкіллі» музею просто неба Хаконе (Канагава, Японія). Цей обмін окреслив Могрицю в контексті міжнародних практик мистецтва довкілля.

Роботи Ганни Гідори, Петра Бевзи, Олексія Литвиненка, Миколи Журавля, Андрія Блудова, Валерія Шкарупи, Юрія Фірсіка, Ігоря Швачунова та подружжя Коханів означили включення у мистецькі твори природних явищ — вітру, вогню, туману, атмосферних опадів — та їхнього впливу на формотворчі процеси у ландшафті. «Тіні Білих Стін» та «Тіні Вітру» Ганни Гідори, «Консервація туману» Миколи Журавля та «Крейдяний час» Петра Бевзи та Олексія Литвиненка інтегрували дію атмосферних явищ у простір художніх висловлювань, підкреслюючи таким чином ідею плинності й процесуальності. Ці роботи відображали ключовий методологічний зсув  — від статичної об’єктності до динамічного розуміння лендарту як практики, інтегрованої у середовище, час і природні взаємодії.

Окрему увагу варто приділити роботі Андрія Блудова «Лінія-перехід», яка не лише вирізнялася масштабним опануванням ландшафту, а й масовим залученням усіх учасників.

Власне того року Петро Бевза вперше вводить у вжиток поняття «мистецтво довкілля», яке поступово закріплюється як ключовий термін для означення практик, що формувалися в Могриці.