КРЕЙДЯНИЙ ПЕРІОД-13
Це був ще один етапний рік симпозіуму «Простір покордоння». Після короткої перерви учасники повернулися в Могрицю з оновленими планами, амбіціями й намірами щодо довгострокового розвитку. Було обрано нову головну локацію — поблизу крейдяного кар’єру на околиці села. Це переміщення мало не лише практичне, а й концептуальне значення: відтепер саме кар’єр з його потужною рельєфністю, пластикою та геологічною пам’яттю стає постійним співтворцем художніх жестів і ключовою топографією симпозіуму. Учасники продовжили розвивати ідею створення постійного лендарт парку саме в цьому місці.
Серйозність задумів підтверджувало заснування громадської організації «Артагенція Простір покордоння», яка взяла на себе організаційне та адміністративне забезпечення симпозіуму. Директором став Юрій Вишняков, а до складу нової команди увійшли Віталій Кохан, Надія Білокур, Ольга Залога, Богдан Бабенко, Роман Линник, Марина Конєва, Ярослава Майстренко, Євгенія Шудра, Євген Косяненко — художники, менеджери, координатори.
Візуальним означником цього періоду стала етапна робота «Телець» Ганни Гідори й Олега Кохана — малюнок, розчищений на крейдяному схилі за допомогою бульдозера. Гігантська фігура тільця, прочитувана з великої відстані, стала потужним маркером присутності симпозіуму в просторі.
Євгенія та Сергій Шудри започатковують традицію щорічних каталогів, котрі формуються протягом року й супроводжують кожен симпозіум.
Зі знакових проєктів цього року — «Невагомість» Ярослави Майстренко, інсталяція, у якій фрагменти крейдяного кар’єру ніби підіймалися, левітували над поверхнею. Крейдяні пірамідки завмирали у покордонні між тяжінням і невагомістю.
продовження тексту нижче
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОЄКТУ
Кураторка Ганна Гідора
РОБОТИ
ВІДЕО
Юрій Вишняков проклав над луговим різнотрав’ям дерев’яні містки під назвою «Не зім’яв трави» — роботу, що уособлювала дбайливе ставлення до довкілля та особливу етичну оптику, притаманну могрицькому симпозіуму від початку: середовище сприймалося не як ресурс, а як рівноправний співучасник процесу. З кожним роком глибшало розуміння вразливості цього середовища.
А ще Вишняков створив дерев’яний «Спірограф» — велику конструкцію для креслення різновеликих кіл, що відсилає до символіки спіралі як одного з візуальних кодів симпозіуму. Цей об’єкт став не лише функціональним інструментом для створення питомих могрицьких знаків у просторі, а й дуже тонким локальним могрицьким гумором. Адже, крім візуальної мови, на симпозіумі створювався і розвивався власний локальний фольклор — легенди, анекдоти, меми, що передавалася з року в рік. Такі історії, наприклад, як про новачків, котрі загубилися, блукаючи навколо, і випадково опинилися в Росії, непомітно перетнувши кордон, який на той момент, здавалося б, не був загрозливим.
2014 рік ознаменувався трагічним обертом у значенні самого слова «покордоння». З початком російсько-української війни, хоч і на той момент досить далеко — на сході Донеччини та Луганщини, — близькість Могриці до кордону з Росією набуває нового політичного забарвлення. Прикордонність перестає бути лише географічною умовністю й стає уособленням небезпеки, втрати, але водночас і нагальної потреби у переосмисленні присутності мистецтва у просторі, що межує з руйнуванням.
ПОСИЛАННЯ
На Сумщині під час ленд-арт симпозіуму сталося диво | | Агентство творчих подій . Автор Ігор Касьяненко 25.06.2014
https://creativpodiya.com/posts/20742
Українська правда. Життя Простір покордоння. Між злиттям і втручанням. 03.07.2014р.
https://life.pravda.com.ua/culture/2014/07/03/173982/
Катерина Цигикало. Простір покордоння. РУБРИКА НОВА ГЕНЕРАЦІЯ. 24.07.2014
https://drive.google.com/file/d/1ICxEb5G6LXim3YPQxD5JiyDDUuwcb4UG/view?usp=sharing
Олександр Никитюк. Школа українського мистецтва довкілля (лендарт)
https://drive.google.com/file/d/1VDCxKLW8zjlSsQE3utdrVqW8LmIhtJPr/view?usp=sharing
Роксолана Макар, для УП.Життя. Простір покордоння. Між злиттям і втручанням. 03.07.2014
https://drive.google.com/file/d/1T4BRUvL1Tlk1ix6OOqQLy_AWQ5Gyh_76/view?usp=sharing