2014

Це був ще один етапний рік симпозіуму «Простір покордоння». Після короткої перерви учасники повернулися в Могрицю з оновленими планами, амбіціями й намірами щодо довгострокового розвитку. Було обрано нову головну локацію — поблизу крейдяного кар’єру на околиці села. Це переміщення мало не лише практичне, а й концептуальне значення: відтепер саме кар’єр з його потужною рельєфністю, пластикою та геологічною пам’яттю стає постійним співтворцем художніх жестів і ключовою топографією симпозіуму. Учасники продовжили розвивати ідею створення постійного лендарт парку саме в цьому місці.

Серйозність задумів підтверджувало заснування громадської організації «Артагенція Простір покордоння», яка взяла на себе організаційне та адміністративне забезпечення симпозіуму. Директором став Юрій Вишняков, а до складу нової команди увійшли Віталій Кохан, Надія Білокур, Ольга Залога, Богдан Бабенко, Роман Линник, Марина Конєва, Ярослава Майстренко, Євгенія Шудра, Євген Косяненко — художники, менеджери, координатори.

Візуальним означником цього періоду стала етапна робота «Телець» Ганни Гідори й Олега Кохана — малюнок, розчищений на крейдяному схилі за допомогою бульдозера. Гігантська фігура тільця, прочитувана з великої відстані, стала потужним маркером присутності симпозіуму в просторі.

Євгенія та Сергій Шудри започатковують традицію щорічних каталогів, котрі формуються протягом року й супроводжують кожен симпозіум.

Зі знакових проєктів цього року — «Невагомість» Ярослави Майстренко, інсталяція, у якій фрагменти крейдяного кар’єру ніби підіймалися, левітували над поверхнею. Крейдяні пірамідки завмирали у покордонні між тяжінням і невагомістю.

продовження тексту нижче