1998

З 1998 року симпозіум набув змішаної форми, поєднавши керамічний та лендарт формати. Водночас студентська пленерна практика залишалася змістовним і структуроутворювальним фундаментом події.

Цього року важливу роль у розвитку симпозіуму відіграли художник Валерій Шкарупа, мистецтвознавиця Людмила Федевич (Сумський художній музей) та Анатолій Цвіль, чий внесок охоплював мистецький і організаційно-інституційний виміри. Тоді ж сформувалася ключова група перших митців і організаторів «Простору покордоння»: Ганна Гідора, Наталя Кохан, Олег Кохан, Кароліна Мозгова, Святослав Корсун, Юрій Фірсік, Ігор Швачунов та Григорій Протасов.

Ця команда стала стрижнем симпозіуму, поєднавши творчу ініціативу з технічною та організаційною підтримкою. У співпраці з Ганною Гідорою вони не лише забезпечували проведення події, а й послідовно розвивали ідею мистецтва довкілля в Могриці, поступово утверджуючи її як центральний осередок просторових експериментів і міждисциплінарних пошуків. Їхня діяльність заклала основу для перетворення симпозіуму на знакове явище українського мистецького процесу та сформувала модель, що органічно поєднала мистецькі, освітні й дослідницькі компоненти.

Одним із головних завдань симпозіуму стало вивчення місцевості та її археологічних, історичних і геологічних вимірів. Учасники здійснювали експедиції до навколишніх городищ — Гарналі (нині на території РФ), Великої Рибиці, Битиці; досліджували пам’ятки архітектури в Могриці, Грунівці, Миропіллі. Особливу увагу приділяли крейдяним кар’єрам вздовж річки Псел — Барилівці (біля Грунівської Січі), Грунівці, Запсіллі — та вивченню ярів з покладами різних ґрунтів, які згодом використовувалися в художніх роботах.