2010

У цей період активізується інституційна діяльність симпозіуму — налагоджується співпраця з агенцією «АртПоле», яка починає запрошувати учасників «Могриці» до участі в однойменному фестивалі, де було започатковано лендарт програму.

Серед учасників формуються глибокі зв’язки та колаборації. Артистичний тандем Вікторії Телетьєн і Юрія Штайди заявив про себе через об’єкт «Куля з реп’яхів» — лаконічну, але візуально й тактильно виразну структуру.

Поруч з крейдяним кар’єром збереглися залишки великого промислового ангара — своєрідна індустріальна спадщина, що контрастно вписувалася в природне середовище. У цьому просторі Євген Мануїлов реалізував інсталяцію з рядів білих полотен, які коливалися від вітру й наповнювали напівзруйновану споруду ефемерним «диханням».

Ганна Гідора досліджувала русло Псла і у водоростях вздовж берега виявила видовжені форми з округлими отворами — ймовірно, залишки стародавніх ванн для відмочування шкур худоби (фрагмент ремісничої інфраструктури, пов’язаної з виробництвом чобіт у Миропіллі для армії Російської імперії). Звільнені від рослинності, ці об’єкти стали основою для інсталяції, доповненої уламками цегли зі зруйнованої вапняної печі на сусідньому схилі. Таким чином, у роботі поєднувалася локальна історія, природні фактури та мистецькі розвідки художниці. Композицію доповнила символічна «хвиля» Наталі Кохан — біла лінія, вичищена на крейдяному схилі, вкритому шаром мулу після розливів. Вивільняючи білий колір з-під нашарувань, авторка виводила на поверхню первинний пласт ландшафту.

Кульмінацією симпозіуму стала ритуальна перформативна дія Олексія Кравцова та Володимира Цюпки на високому пагорбі: великі дерев’яні баби-обереги, встановлені на краю схилу, були одночасно підпалені та скинуті донизу. Вогняні об’єкти, що зі спалахами котилися до самої річки, утворили умовний перехід — у місці давньої переправи.

Мотиви шляху та переправи, що виявилися у низці робіт 2010 року, з часом набули символічного значення. Попри те, що тоді ще не стояло питання зміни локації, з позиції сьогодення ці образи сприймаються як несвідоме передчуття завершення важливого етапу та переходу симпозіуму в нову фазу розвитку.