2013

2013 рік відзначився відкриттям першого в Україні лендарт парку в Миропіллі, неподалік Могриці, що стало логічним продовженням п’ятнадцятирічної історії симпозіуму «Простір Покордоння». Кураторкою виступила Ганна Гідора, запросивши як досвідчених учасників симпозіуму, так і молодих художників.

Експозиція розгорнулася у трьох зонах — на території маєтку князя Долгорукого, довкола озера та на крейдяному кар’єрі. Вона об’єднала масштабні об’єкти й камерні втручання. Монументальні роботи Ганни Гідори — «Дерев’яна обсерваторія» та «Колекція ґрунтів. Вимірювання часу» — стали візуальними домінантами парку. «12 лун» Артура Самофалова та його серія «Сколів» у галереї поєднали природні форми з архітектурним контекстом місця. У крейдяному кар’єрі Ярослава Майстренко («Невагомість») і Ірина Кочергіна («Не таємна не вечеря») продовжували дослідження матеріальності крейди.

Поряд з об’єктами на відкритому повітрі частина робіт була представлена всередині маєтку. «Дім, якого більше немає» Олени Волинської та Василя Костинюка та «Дотик» Олексія Малиха розгортали теми пам’яті й часу.

Галерейний вимір, нетиповий для лендарту, значно розширив жанрові межі симпозіуму: поєднання природного та інтер’єрного середовищ створювало єдиний наратив, що інтегрував зовнішнє й внутрішнє, природу, архітектуру та локальну історію.

Парк мав потенціал стати унікальним мистецьким осередком, де б поєднувалися лендарт, краєзнавство та історична спадщина. Проте, як часто трапляється, втручання приватного капіталу й брак політичної волі завадили його сталому розвитку, залишивши реалізацію цієї ідеї неповною. Відтак симпозіум знову повернувся до Могриці, переконавшись що саме це місце є і має залишатися його основною і незмінною локацією.