ТВОРЧИЙ ПЛЕНЕР
2004–2006 роки позначені активною фазою розвитку молодіжної програми, яка поступово оформилася в автономний напрям симпозіуму. У цей період «Простір покордоння» став лабораторією художньої освіти, де формувалися нові підходи до взаємодії з довкіллям. Молодіжні проєкти не лише продовжували пленерну традицію, з якої виріс симпозіум, але й виводили її на новий рівень, поєднуючи споглядальні, тілесні та матеріальні практики.
Студентські групи працювали в тісному контакті з природним середовищем — не як фоном для творчості, а як із його активним учасником і структуроутворювальним чинником. Педагогічна команда — Ганна Гідора, Наталія Кохан, Юрій Фірсік та Ігор Швачунов — розвивала ідею роботи з елементами як засобами художнього висловлювання: замість фарб — глина, крейда, роса; замість полотна — тіло, дерево, берег, трава. Створювались зображення, що виникали й зникали в русі, тумані, зоряному світлі, у зіткненні з мурахами, птахами чи водоростями. Ці жести не фіксували результату, а відкривали сам процес як головний художній ресурс. Особливу увагу приділяли роботі в темряві чи наосліп, коли сприйняття світу змінює форму мислення.
Цей період став основою формування кількох нових поколінь художників, які згодом стали повноцінними учасниками української мистецької сцени. Для багатьох із них Могриця була не просто локацією, а своєрідним посвяченням у мистецтво — моментом самопізнання і виходу за межі академічного канону. «Для нас, студентів, Могриця уособлювала в собі окремий дивовижний світ, насичений переживаннями, — згадує Саша Садовська. — Це був вихід у простір, де ми віч-на-віч зустрічалися з питанням, хто ми є і що можемо запропонувати цьому світу. Справжня пригода і можливість побачити одне одного в умовах творчої свободи, вікно в сучасне мистецтво лендарту, досвід колаборацій, спілкування зі сформованими митцями, робота з чотирма стихіями — ця магія заряджала й зрушувала в голові такі пласти свідомого й несвідомого, що два тижні в Могриці важили навіть більше за цілий рік навчання. Це було наше місце сили, куди ми поверталися ще багато років потому».
продовження тексту нижче
Творчий пленер 2004-2006
Важливу роль у стабільності цієї молодіжної програми відіграла адміністративна й ідеологічна підтримка директора Сумського вищого художнього училища Леоніда Власенка. Саме його далекоглядність і довіра до експерименту забезпечили щорічну участь студентських груп у симпозіумі впродовж майже десяти років. Ця освітня лінія дозволила поєднати художній пошук і педагогічну практику, інтегрувавши досвід лендарту в структуру мистецької освіти.
Результатом цих процесів стали не лише окремі об’єкти в ландшафті, а й мистецькі події, які винесли могрицький досвід у публічний простір. Показовими стали виставки в Будинку архітектора в Сумах і в галереї «Ірена» в Києві (кураторка Ірина Осадча). Кульмінацією цього періоду став спільний проєкт «Ніч» — експериментальна інсталяція, що об’єднала роботи молодих митців Віталія Кохана, Олега Карпєєва, Артура Самофалова та Дмитра Зезюліна, створена під менторством Олександра Животкова. В основі проєкту лежало дослідження темряви як простору художнього занурення, де час, звук і світло виступають головними елементами композиції. «Ніч» стала результатом того внутрішнього процесу, що відбувався в Могриці, — перетворення простору на живий досвід.