Повномасштабне російське вторгнення унеможливило проведення події на початковій локації у 2022 і 2023 роках: «Простір покордоння» недарма має таку назву, адже Могриця знаходиться на кордоні з росією. Близько 100 художників і художниць, які щороку відвідували симпозіум, тимчасово втратили змогу приїздити туди та взаємодіяти з ландшафтом (а також між собою у форматі великої резиденції). Ландшафт, що був простором для роботи й діалогу, став простором небезпеки. Загалом, велика частина українських земель зараз — це понівечені обстрілами поля, спалені ліси, отруєна вода, купи металобрухту, що псує ґрунт, вибухові пристрої, що лежать у траві та ті, котрі вже сховалися під землею. Всі ці «рани» земної поверхні трансформуються в особистий біль, який не тільки розділяє, але й об’єднує дотичних. 

У межах проєкту «Внутрішньо-переміщений ландшафт» прагнучи підтримувати одне одного, продовжувати комунікацію і тяглість проєкту, постійні резиденти «Простору покордоння» тимчасово перенесуть створення лендарт-проєктів із прикордонної території села Могриця у міста, в яких вони зараз проживають: для когось це рідні міста, для когось — тимчасове місце перебування під час війни.

«Внутрішньо переміщений ландшафт» — проєкт про зміну відносин з оточенням в умовах війни, про зв’язок між людьми та місцями і механізми, за якими він виникає та підтримується. Проєкт об’єднує Київ, Харків, Суми та Львів у прагненні прослідкувати, як змінюється ландшафт і наш погляд на нього, як трансформується сприйняття землі, понівеченої війною, та поговорити про можливості її відновлення.