2019

Під час симпозіуму 2019 року з темою «Зворотний зв’язок» у фокусі опинилися питання комунікації з довкіллям. Ішлося як загалом про перегляд позиціювання людини в глобальній екосистемі, так і про відносини мистецької спільноти «Простору покордоння» безпосередньо з ландшафтом Могриці. Продовжили працювати кураторські групи — формат, впроваджений на попередньому симпозіумі, показав свою доцільність і успішно закріпився на наступні роки. Цьогоріч групи курували Юрій Вишняков, Олексій Коношенко, Віталій Кохан і Наталія Маценко. Учасникам та учасницям пропонували відповісти на питання, як саме вони впливають на це місце, і який вплив місце чинить на них.

Численні роботи, створені під час симпозіуму, по-різному корелювали з темою «Зворотного зв’язку»: делікатні, неінвазивні, такі, що працювали з природними матеріалами й неочевидними меседжами, містили елементи містифікації та криптографії. «Листи для Миколи Івановича» Каті Бучацької та Сергія Войналовича — з таємничим посланням на органічному саморобному папері. «Пастки» Каті Лібкінд, у які ловить людську увагу природа і в які людина ловить себе сама. «Supernature» Люсі Іванової, що стирали видові межі шляхом тонкої, ледь помітної підміни. «Взаємопроникнення» Ганни Гідори — виразна графічна композиція з бетону, крейди і глини — присвята взаємовпливу антропогенного й нелюдського, різних начал і полюсів, нагадування про важливість взаємоповаги, піклування, про тонкість і крихкість меж.

Розпочаті ще на попередньому симпозіумі («Формула горизонту», 2018) «Етюди для ландшафту» теж органічно влилися в тему «Зворотного зв’язку». Ця серія колективних дій, заснована на теорії квантової механіки, мала на меті відхід від споживацького ставлення до ландшафту, перетворюючи його з об’єкта на суб’єкт. Колективне спостереження за ландшафтом стало актом присвяти, який гіпотетично може мати відгук.

продовження тексту нижче