2015

Симпозіум 2015 року позначився новою логікою організації: вперше подія була чітко розділена на кураторську і резидентську програми. Над кураторською частиною працював львівський художник Сергій Якунін, тоді як Ганна Гідора зосередилася на резидентській програмі, зберігаючи зв’язок з історією «Простору покордоння» та його мистецькими традиціями.

У центрі уваги — два проєкти: «Геометрія простору» та «Люфтпауза». Перший досліджував взаємозв’язок форм і ландшафту, приховані структури простору та символіку геометричних фігур. Другий — радше відчуття паузи, моменту дихання — запрошував художників до рефлексії, спостереження і тонкого відчуття середовища. Учасники працювали з рухом повітря, звуками, балансом тіла, обираючи нестандартні матеріали й новаторські художні рішення.

Відколи симпозіум остаточно перемістився на край села, певним чином змінилася і його щоденна топографія. З наметового містечка відкривався панорамний вид на білосніжний крейдяний кар’єр, тож учасники засинали й прокидалися, спостерігаючи його мінливі відтінки, рефлексії та тіні. У художніх проєктах дедалі більше уваги приділялося саме крейдяному кар’єру.

Квінтесенцією мистецької уваги до нього стала робота Наталі Лісової «До. Зараз. Після.» — немов точний хірургічний розріз білої скелі. Протягом кількох днів художниця делікатно знімала тонкі шари крейди, відкриваючи найпотаємніші відтінки та фактури породи.

У перформансі «Колективна дія» Антон Саєнко створив простір для спільного жесту, в якому важливою була не тільки й не стільки форма, а й участь. Художник залучив до дії всіх охочих учасників симпозіуму, розгортаючи проєкт як досвід єдності та присутності. Саме через тіло, рух і повторювану дію в ландшафті він шукав нові способи відчуття простору — не індивідуального, а спільного.

продовження тексту нижче